23 червня 1896 року Міжнародний атлетичний конгрес ухвалив пропозицію барона П’єра де Кубертена відродити традицію давньогрецьких олімпіад.
6 квітня 1896 року пролунав гарматний постріл, вгору зметнулися звуки Олімпійського гімну (хоральна кантата, музика композитора Спиридона Самараса, слова поета Костіса Паламаса), супроводжуваного ангельським співом жіночого хору. Відлуння музики, яка принесла славу оперному композиторові Спиридону Самарасу, нині несправедливо абсолютно забутого, відгукнулося далеко за пагорбами, що обрамляють місто. На древньому Мармуровому стадіоні в Афінах (Панатінаїкос) в присутності близько 80.000 глядачів король Греції Георг I оголосив про відкриття Ігор I Олімпіади сучасності. Тим самим фактично скасувавши сумнозвісний указ імператора Феодосія І Великого від 394 року н.е. про заборону Олімпійських ігор як пережитку язичництва.
Спортсмени з Австралії, Австрії, Болгарії, Великобританії, Угорщини, Німеччини, Греції, Данії, Італії, США, Франції, Чилі, Швейцарії, Швеції – всього 245 атлетів із 14 країн світу взяли участь у цих змаганнях. Більшість атлетів – 70% представляли Грецію, 21 спортсмен – із Германії, 19 – із Франції, 14 спортсменів представляли США. Тільки чоловіки брали участь у змаганнях. Кілька спортсменів із Одеси, які активно готувалися до змагань, виїхали до Греції та через нестачу грошей змушені були повернутись так і не діставшись Афін. Спортсмен із Києва Микола Ріттер прибув на Ігри і подав заявку на участь в змаганнях, але потім відкликав свою заявку і участі в змаганнях не брав (Штейбах, 1979 р.). Програма Ігор включала 9 видів спорту (боротьба греко-римська, велосипедний спорт, легка атлетика, важка атлетика, гімнастика, плавання, фехтування, кульова стрільба і теніс). Всього було розіграно 43 комплекти нагород. Американець Джеймс Конноллі, завоювавши золоту медаль у потрійному стрибку, став першим Олімпійським чемпіоном сучасності. Спиридон Луїс, завоювавши «золото» у марафонському бігу, став національним героєм Греції. Крім олімпійських нагород і слави, були розіграні й інші призи бочка вина, безкоштовне пошиття одягу, талон на безкоштовне харчування протягом року, безкоштовні послуги перукаря протягом життя, 10 центнерів шоколаду, 10 корів і 30 баранів (Кун Л., 1982 р.). Саме на Іграх I Олімпіади в честь переможця було виконано національний гімн і піднято національний прапор. В день закриття Ігор відбувалось нагородження переможців. Їм вручались золоті медалі, одівали на них лавровий вінок і вручали зрізану в Священному гаю Олімпії оливкову гілку. Найбільшу кількість нагород (46) завоювала Греція – 10 золотих, 18 срібних, 18 бронзових медалей. Спортсмени зі США вибороли 19 медалей (відповідно 11, 6, 2), Німеччина – 15 (6, 5, 4).
Не дивлячись на ентузіазм і старання організаторів не все пройшло гладко. Здобутки I Олімпіади були б набагато вагомішими, якби в ній брали участь спортсмени з 34 країн, а не з 14, які прислали спортсменів. На жаль, найсильніші атлети до Греції не приїхали. Та все ж Ігри I Олімпіади відродили олімпійську ідею і показали її життєздатність. Дімітрос Вікелас, перший президент МОК, сказав: «Відродження Олімпійських Ігор знаменує перемогу еллінізму. Труднощів було предостатньо, але Афіни з гідністю показали що зв’язок з древньою Олімпією не втрачений…» (Vikelas, 1997)
Мітки: Ігри Олімпіад, Олімпійські ігри, ХХХ Олімпійські ігри в Лондоні
