“Олімпійська книга” та Буккроссинг в Києві

Автор | 29 листопада 2015 | Переглядів: 37

буккроссінг

Чого тільки не вигадають люди для того, щоб заохотити інших до читання. Одним із популярних у світі способів цього є бук-кросинг — (англ. Bookcrossing) — хобі та громадський рух, що діє за принципом соціальних мереж і близький до флешмобу. Буккроссинг — це процес звільнення книг. Людина, прочитавши книгу, залишає («звільняє») її у громадському місці (парк, кафе, поїзд, станція метро), для того, щоб інша, випадкова, людина могла цю книгу знайти та прочитати; та у свою чергу повинна повторити процес. Спостереження за «подорожжю» книги здійснюється через спеціальні сайти в Інтернеті. Аналогія — орнітологічна практика окільцьовування птахів, щоб відстежити їх переміщення. В українському перекладі, рух буде мати назву книгооберт.

Нещодавно Київське міське відділення НОК України підтримуючи акцію “Олімпійська книга” розмістило у вільній бібліотеці декілька видань олімпійської літератури.  Акція  «Олімпійська книга», що спрямована на популяризацію олімпійського руху, пропаганду здорового способу життя, поширення ідей олімпізму,а також щоб кожен бажаючий міг довідатись про те де, коли і як зародились олімпійські ігри, про олімпійські види спорту, про видатних радянських, сучасних олімпійців, їх біографії та багато чого іншого. Спостерігаючи за читачами парків стало зрозуміло, що олімпійська література користується попитом.

Тож відділення планує постійно поповнювати безпечні книжкові полиці київських літературних кафе,  бібліотек та парків.

Довідково за інформацією з вільної енціклопедії Вікіпедії:

Ідею буккроссингу запропонував спеціаліст з інтернет-технологій Рон Хорнбекер у травні 2002 року. Для початку він залишив 20 книг з пояснювальними написами в холі свого готелю. Через півроку на його сайті було близько 300 активних користувачів, які «відпускали» книги і приводили нових учасників. У квітні 2003 року сайт налічував 113 тисяч учасників, і 2004 року Короткий словник Оксфорда[1] вже містив слово «буккросинг». Того самого року буккросинг зобразили як частину сюжетної лінії в австралійській мильній опері «Сусіди».[2] Тоді ж буккросинг добре стартував у Хорватії також, завдяки Велимиру Шуберту.[3] Станом на 23 липня 2010 року, Bookcrossing.com мав більш, ніж 871 000 учасників з понад 6 427 000 зареєстрованих книг.[4] У березні 2012 кількість учасників перевищила 1 000 000, а кількість зареєстрованих книг — 8 500 000. На травень 2013 року було зареєстровано 1 855 000 учасників і 9 710 000 книг.[1] На листопад 2014 року, на міжнародному сайті зареєстровано більш як 13 мільйонів книг.

У липні 2007 року Сінгапур став першою офіційною буккросинговою країною у світі. Ініціативу запустили спільно з Національною бібліотекою Сінгапуру, і 2000 місць по всій країні були призначені «гарячими точками», як офіційні зони буккросингу. 2008 року буккросинг впровадили в Абу-Дабі, як частину спільної діяльності з керівництвом Абу-Дабі з культури та спадщини. 2010 року буккросингові зони відкрито в Сербіі. 2014, вуличні публічні буккроссингові безпечні полиці нарешті з’явилися і в Україні, у містах Львів, Київ, Хмельницький, Херсон.

 



Мітки: